Детально про права та обов’язки підлітків, які підробляють

Головне управління Міндоходів у Черкаській області в рамках обласної акції до Дня захисту дітей «Бережи закон дитину» нагадує неповнолітнім дітям, які працюють та їхнім роботодавцям про особливості трудових відносин. 

Останнім часом спостерігається тенденція до зростання кількості юнаків та дівчат, які, почуваючись дорослими, намагаються реалізувати своє бажання працювати і отримувати гідну оплату праці. Водночас і роботодавці охочіше приймають на роботу неповнолітніх, оскільки підлітки, будучи законодавчо необізнаними, погоджуються на запропоновану винагороду за свою працю. Отже, і неповнолітнім, перш ніж розпочати пошуки роботи, і роботодавцям, перш ніж прийняти їх на роботу, корисно ознайомитися з положеннями Кодексу законів про працю України (КзпП) та деяких інших нормативно-правових актів, якими регулюються трудові правовідносини з неповнолітніми.

1.Умови прийняття на роботу осіб, які ще не досягли 18 років.

У трудових правовідносинах таких осіб прирівнюють у правах до повнолітніх, і вони, так само як і повнолітні, зобов’язані чесно й сумлінно працювати, вчасно й точно виконувати розпорядження роботодавця, додержуватися трудової дисципліни тощо. А от у сфері охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці неповнолітні мають певні пільги, встановлені законодавством України, — про це прямо зазначено у статті 187 КЗпП. За загальним правилом, що міститься у частині першій статті 188 КЗпП, допускається приймати на роботу лише неповнолітніх осіб, які вже досягли 16 років. Щоправда, як виняток, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює (усиновлювача чи піклувальника), можна приймати на роботу й осіб, які досягли 15 років. Також допускається приймати на роботу осіб, яким виповнилося 14 років. Але це, виходячи зі змісту частини третьої статті 188 КЗпП, можливо, якщо додержуватися таких умов:

• прийняттю на роботу у вказаному віці підлягають лише учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних та середніх спеціальних навчальних закладів;
• такі особи можуть виконувати тільки легку роботу, яка не заподіює шкоди їхньому здоров’ю;
• їхня робота не повинна порушувати процес навчання та має виконуватися винятково у вільний від навчання час (наприклад, під час літніх канікул);
• потрібна згода одного з батьків (або особи, що їх замінює, — усиновлювача чи опікуна).

Крім того, усіх неповнолітніх осіб приймають на роботу лише після попереднього медичного огляду. Надалі, до досягнення ними 21 року, вони щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові (ст. 191 КЗпП). За особами у віці до 21 року, які вже працюють, на час проходження медичного огляду зберігається середня заробітна плата, а от за період проведення медичного огляду під час прийняття на роботу виплату заробітної плати чинним законодавством не передбачено.

2. Обмеження щодо застосування праці неповнолітніх.

В інтересах охорони здоров’я підлітків у трудовому законодавстві існують певні обмеження, що стосуються всіх працівників, яким не виповнилося 18 років. Так, у статті 190 КЗпП встановлено заборону на застосування праці неповнолітніх на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. (Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46). Зокрема особи, яким ще не виповнилося 18 років, не можуть працювати на виробництвах чи роботах, пов’язаних із виготовленням, зберіганням, транспортуванням і застосуванням вибухонебезпечних речовин чи отрутохімікатів; займатися торгівлею або зберіганням лікеро-горілчаної продукції; працювати водіями автомобілів тощо. Також у зв’язку з особливостями фізичного розвитку підлітків забороняється залучати осіб, котрим не виповнилося 18 років, до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Ці норми диференційовано залежно від статі та віку неповнолітніх працівників і затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59. Вказаним нормативним актом установлено, що до роботи, яка потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються лише підлітки, котрі не мають медичних протипоказань (це має бути засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом). До тривалої ж роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років взагалі не допускаються.

Окрім цього, забороняється залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП). Варто пам’ятати, що нічним вважається час з 22 години до 6 години (частина третя ст. 54 КЗпП); надурочними — роботи понад встановлену тривалість робочого дня (частина перша ст. 62 КЗпП); вихідними — дні, які за належно затвердженим графіком роботи підприємства є для працівника вільними від виконання його трудових обов’язків (ст. 67–69 КЗпП).

3. Пільги та гарантії

Усі неповнолітні мають право на певні пільги щодо робочого часу, заробітної плати та надання відпусток. Зокрема, для всіх працівників, які ще не досягли 18 років, чинним законодавством встановлено скорочену тривалість робочого часу. Так, якщо для дорослих працівників нормальна тривалість робочого часу відповідно до частини першої статті 50 КЗпП становить 40 год. на тиждень, то підлітки у віці до 16 років не повинні працювати понад 24 год. на тиждень, а працівники віком від 16 до 18 років — понад 36 год. на тиждень (п. 1 частини першої ст. 51 КЗпП). Разом з тим заробітна плата неповнолітнім працівникам при скороченій тривалості їхнього робочого часу виплачується у такому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій, які працюють у звичайному (повному) режимі робочого часу. Тобто працівники-підлітки, хоч і працюють, порівняно з дорослими, протягом меншого проміжку часу, але мають право на оплату своєї праці у розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.

Тривалість же робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини зазначеної вище максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку. Оскільки учні, які працюють, можуть мати неоднаковий вік, то й половина максимальної тривалості їхнього робочого часу буде дорівнювати або 12 год. (для осіб у віці до 16 років), або 18 год. (для осіб у віці від 16 до 18 років) на тиждень). Ця тривалість робочого часу не є тривалістю скороченого робочого часу — це передбачена законодавством максимальна тривалість неповного робочого часу для зазначеної категорії працівників. Через це й робота учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, оплачуватиметься пропорційно відпрацьованому ними часу — тобто при вказаній тривалості робочого часу працівникам виплачуватиметься не повна тарифна ставка, а лише її половина (чи відповідна менша її частина, якщо тривалість робочого часу учнів буде меншою від установленої законодавством максимальної межі).

Щодо щорічних відпусток, то відповідно до частини першої статті 195 КЗпП їх надають неповнолітнім працівникам у зручний для них час. Щоправда, це не означає, що працівник-підліток вправі у будь-який час вимагати від роботодавця надання відпустки. Складаючи графік відпусток, роботодавець і профспілковий орган зобов’язані враховувати побажання неповнолітнього працівника щодо часу надання йому відпустки. Тривалість же щорічної відпустки згідно з частиною другою статті 75 КЗпП та частиною восьмою статті 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР становить для неповнолітніх працівників 31 календарний день. Відпустка такої тривалості надаватиметься працівникові лише за той період роботи, поки йому виповниться 18 років, — після досягнення цього віку щорічна основна відпустка обчислюватиметься вже з розрахунку 24 календарних дні. Крім того, за перший рік роботи працівникам, котрим не виповнилося 18 років, мають бути надані за їхньою заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на цьому підприємстві щорічні відпустки повної тривалості. Якщо ж неповнолітнього прийняли на роботу після затвердження графіка відпусток, час надання йому щорічної відпустки за перший рік роботи, враховуючи його побажання, роботодавець повинен установити, доповнивши графік відпусток, за узгодженням з профспілковим комітетом підприємства. При цьому відпустка має бути надана неповнолітньому працівникові у повному обсязі, а не пропорційно відпрацьованому ним часу.

Відповідно до статті 196 КЗпП для всіх підприємств і організацій встановлюється броня прийняття на роботу і професійне навчання на виробництві молоді, яка закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб, котрим не виповнилося 18 років. Відмовляти у прийнятті на роботу і професійному навчанні на виробництві зазначеним особам, направленим у рахунок броні, забороняється — така відмова може бути оскаржена ними до суду. До речі, у статті 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року № 2998-ХІІ передбачається встановлення квоти робочих місць для працевлаштування молоді. В разі відмови у прийнятті на роботу молодих громадян у межах встановленої квоти передбачається стягнення з підприємств, установ та організацій штрафу у п’ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян за кожну таку відмову. Ці кошти спрямовують до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовують для надання роботодавцям дотацій на створення додаткових робочих місць для молоді та її професійну підготовку. Разом з тим слід зазначити, що під терміном «молодь» маються на увазі громадяни України віком від 14 до 35 років (ст. 1 Закону № 2998). Отже, коло осіб, яких підприємства зобов’язані приймати на роботу у рахунок броні (квоти), порівняно з положеннями статті 196 КЗпП суттєво розширено.

4. Підстави та порядок звільнення

Звільнення неповнолітніх працівників з ініціативи роботодавця згідно зі статтею 198 КЗпП допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. Наслідком звільнення без такого погодження (воно має кваліфікуватися як звільнення без законних підстав) буде поновлення на роботі неповнолітнього працівника з оплатою йому вимушеного прогулу. Разом з тим одержання подальшої (вже після звільнення) згоди відповідного органу у справах дітей на звільнення працівника, що не досяг 18 років, не суперечитиме чинному законодавству, оскільки у ньому не передбачено, що згода на звільнення має бути попередньою. Крім цього, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП (тобто у разі змін в організації виробництва і праці; виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації працівника або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу), провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.

Варто відзначити ще одну особливість припинення трудових правовідносин з неповнолітніми: відповідно до чинного законодавства розірвати трудовий договір з працівником, який ще не досяг 18 років, можна не лише з ініціативи роботодавця та самого неповнолітнього працівника, а й з ініціативи батька чи матері (усиновлювача чи піклувальника), а також державних органів і службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. Щоправда, цей варіант припинення трудових відносин з неповнолітнім можливий лише у разі, коли подальше виконання трудового договору загрожує його здоров’ю або порушує його законні інтереси (наприклад, заважає навчанню неповнолітнього).

Звичайно, для роботодавця, якщо він виконує всі вимоги чинного законодавства, підлітки навряд чи можуть бути привабливою робочою силою — надто багато пільг та обмежень у застосуванні їхньої праці. Саме тому неповнолітнім бажано заздалегідь подбати про свою правову захищеність — укласти з роботодавцем під час прийняття на роботу письмовий трудовий договір (тим більше, що це безпосередньо передбачено пунктом 5 частини першої ст. 24 КЗпП), в якому були б обумовлені місце роботи, трудова функція, яку має виконувати працівник, розмір та терміни видачі заробітної плати, режим праці та відпочинку. Лише за таких умов неповнолітня особа здобуде позитивний трудовий досвід.

Детальну інформацію щодо трудових відносин з неповнолітніми та фахові консультації можна отримати, звернувшись до фахівців підрозділу правової роботи ДПІ ГУ Міндоходів в області; в он-лайн режимі – на Черкаському інформаційно-діловому порталі за адресою www.city.ck.ua.